Чи можна ще дихати в Україні?

Наша творчість

Чи можна ще дихати в Україні?
Закон буде скоро у Раді.
Повітря, розлите по країні,
Напевно, належитьвжевладі.

«Отче Наш» перепишете, мабуть, по-своєму
І прикажете, як нам молитися.
Скажехтось: «Хочу я й буде все по-моєму!»
Три рази не будетехреститися.

Може, злочин, що калина росте у садочку?
Штраф великий буде за вишиванубілу сорочку,
Штраф буде за спеченусвіжухлібину,
Буде штраф за молитву у храмідитини.

Буде штраф, щолелекилетять весною,
Буде штраф, щокриницяповна водою,
Буде штраф в протоколі в лінійці,
Буде штраф, що ми — Українці.

Буде штраф, як не зігнешколіна,
Коли скажеш, що є Україна,
Коли скажеш: «Свобода — це воля»
І співатимеш «усміхнеться доля».

Буде штраф за пісню і слово,
Буде штраф і за ріднуюмову,
Буде штраф за колядки й вертепи,
Буде штраф і за мирні намети.

Буде штраф за Сосюру і Стуса,
Буде штраф за весільні обруси,
Буде штраф, що в голубки є крила,
І що є у Шевченка могила….

Буде штраф, що зима є надворі
І чомусиньо-жовтіпрапори,
Буде штраф, що не дали поклону,
Коли пан їдепишнододому.

От тодізновнаб’єтекишені,
За всіштрафи все золото — в жмені.
Пригадайтесобі, регіони,
Де є римськіусілегіони.

Вас розвієісторіямиті,
Часу треба уже не багато
І збереться народ у столиці,
Абивсіх вас тодіштрафувати!

о. Петро Половко

Чи будем зараз всібоятись,
Подати руку Україні?
Чи будем зараз всіховатись,
В вікнодивитись на коліні?

Звернімся разом всі до Неба,
ЗякоготиПатріархату?
Бо Господь знає,що нам треба,
Щоби не впала рідна хата…

Немає зараз ніПолтави,
Ані Тернополя, ні Львова!
Є ми усізадлядержави,
Щобивсміхалась наша доля!

Щоби не плакала у лузі,
До болю ріднавсім Калина!
Щоби не була у «Союзі»,
Так серцю мила Україна!

«З нами Бог» – на повні груди!
З намиВін, то що нам буде?
Марно з Ним є воювати,
Кожнійвладі треба знати!
Кожнавладахай цезнає,
Хай собізапам’ятає!
Хтопідніме меч угору,
Сам впадезгоридодолу!

Ми є мирнігромадяни,
І немаєзброї з нами…
Лиш одна є зброя в час –
Це молитва за всіх нас!

ВсілюбімоУкраїну,
Ти в Луганську, я в Надвірній.
Хтоділитихоче нас,
Хайідесобівід нас!

І не треба нас лякати,
Що будете штрафувати!
Бо як Бог вас оштрафує,
Хтотоді вас порятує?

Аджеви є християни?
Свічку ставите у храмі,
Чи не хочетепризнати:
Бог за все буде питати!
о. Петро Половко

 

Хочуть, щобзів’ялизеленівіночки,
Чиприйдезнов кара за «три колосочки» ?
Треба вжезніматизістіниШевченка,
А на йогомісце портрет президента?

Хочуть, щобзавмерлапіснясолов’їна,
БудутьштрафуватицілуУкраїну?
Чи будем зніматизістіниікони ?
А на їхнємісце символ «Регіонів»?

Не такіще впали, не такізів’яли.
Гляньте у минуле – були і пропали.
Більше Соломона на землінемає,
Ви ж йому не рівні – він на вас чекає.

о. Петро Половко

Маморідна,Мамо,
Знай я на Майдані.
Тут в Столицінашій,
Не в Авганістані.

Я чужих небачу,
Хоч кругом намети
Та невже так просто
Відсвоїхпомерти?

ЗвідкиТи, солдате?
Ділитьбарикада…
Зможешубивати,
А щоскаже мама?

І за кого, брате,
Будем умирати?
Чивартуєвлада,
ЩобридалаМати?

Щоб сама лишилась
Дівчинакохана,
Чивартує, брате,
Цябагатавлада?

Кращерозберемо
разом барикади
ЗКиєвапоїдем
До рідноїМами!

о. Петро Половко
21.01.2014. 03:16

За 5 пальців на руці,
що грозить людині?
Чи буде такий закон
скоро в Україні?

Вшколі ми колись раділи
5 несли додому,
а тепер коли нас 5,
сядем по одному?!

Будем всітепербоятись про 5 говорити?
І,мабуть,будем ховатись,
5 хлібинкупити!…

Добре,щонесуть на цвинтар
Тількилиш 4,
Бо як будуть 5 –
Штраф білямогили!

Щовиробите “юристи”,
Щовинаробили?
Для вкраїнивитуристи,
їдьте по 4!

о. Петро Половко

 

 

Не літай високо!

Впевнена людина каже: «Сильна я,

Можу все здолати, нести і хреста

В праведному серці, не як той злочинець!»

Господь усміхнувся, став їй на мізинець.

Як скричить людина: «Та болить, не можу!»

«А вінок терновий чи терпіти зможеш?

Бачиш, твій мізинець, як ота краплина,

А кричиш від болю, як мала дитина.

Зможеш лиш зі Мною нести і терпіти,

Тільки лиш зі Мною плакати й любити.

І дивись на себе, а не на злочинця,

Не літай високо, стану на мізинця».

о. Петро Половко

 

 

Зимою пахнуть сни

Зимою пахнуть сни,
І спокій на пів роздітої печалі
Пронизує думки. Шепоче: спи,
Я малюватиму твої казки надалі.
Зимою пахне тиша,
І аромат задуманого слова
Застиг в повітрі, наче я
І голос мій тут зовсім випадково.
Зимою пахне чай.
Мандаринові сади в кімнаті…
І що рік, то все справжніший Миколай
Несе вночі дитинство в маминім халаті.
Зимою пахне радість,
І зачароване сніжинками вікно
Нагадує про недопиту чашку чаю
З кимось, хто дарував своє тепло.

Зимою пахне диво…

 

Марта Адамович