Господь утре твої сльози

Релігія

Чи часто у житті нам доводиться плакати? Напевно, це залежить від обставин, які складаються навколо нас, від стійкості нашої віри, від життєвої позиції… Звичайно, оптимісти намагаються не зважати на неприємності і, можливо, плачуть рідше, а песимісти, які завжди схильні перебільшувати значення подій, плачуть частіше. Та незалежно від типу характеру чи темпераменту, ми всі через якісь причини плачемо. Плачемо, коли нас хтось ображає, плачемо, коли не здійснюються наші бажання, коли почуваємось погано, коли розчаровуємось та втрачаємо надію. Виправдовуємо свій плач неправильною поведінкою інших стосовно нас, адже жаліємо себе і готові кривдникові набажати всякого зла. Іноді плачемо, звинувачуючи і себе самих, бо, не розібравшись як слід, зробили поспішні висновки, які й обернулися нам не на добро. Погодьтеся, що, дивлячись на сльози, а якщо вони звернені ще й до нас, то неможливо не зреагувати. Завжди жалієш таку людину, зароджується бажання їй допомогти або хоча б поспівчувати. А часом деякі люди вдаються до плачу, аби маніпулювати іншими. Намагаючись досягти свого або використати когось у власних інтересах, щиро пускають сльози. Важко відмовити такій людині. А дехто плаче і через те, що не хоче розуміти інших, бо егоїстичні бажання переважають над здоровим глуздом. Та рано чи пізно ми заспокоюємось, адже все змінюється, з’являється якась надія. І Сам Господь втішає нас словами: «Блаженні ті, що плачуть, бо вони утішаться». Тож про який плач говориться? Чи зважає Бог на наші сльози? Звісно, якщо вони щирі. А головне не ті, що викликані нашими примхами, а ті, які без образ та зла. Та найбільш угодні Господу щирі сльози покаяння. Плач, про який йдеться у другій заповіді блаженства, є насамперед істинна скорбота серця і сльози за вчинені гріхи, за наші провини перед милосердним Богом. Бо коли людина уяснить собі свої провини перед Творцем, свою нікчемність, убогість та недосконалість, безперечно, вона почне сумувати, плакати й смирятися та благати у Господа помочі. Людські ж недосконалості та помилки така людина почне пробачати, а не осуджувати. Більше того, буде поспішати допомогти кожному нещасному в його помилках та нерозважностях. Сльози в покаянні — то найкращі ліки для гріховних недуг. Нерозкаяний і гордий грішник не заплаче, бо його серце скам`яніле. Що обіцяє Господь тим, що плачуть? Вони втішаться доброю Христовою втіхою. Господь заспокоїть їх, огорне Своєю ласкою, простить їм їхні провини, окриє Своєю благодаттю і вже тепер наповнить тихою мирною радістю їхні серця. Але істинно висока втіха чекає таких людей  на небесах. Отже, цією заповіддю Господь ублажає тих, що плачуть, молячись за гріхи свої, і в той же час навчає нас, щоб скорбота за наші гріхи не доходила до відчаю. Хоч би який тяжкий був гріх, у Бога  милосердя більше. Тож щиро каймося за вчинені гріхи та живімо надією!

Підготувала Люда Гах